Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.04 – агрохімія.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню впливу довготривалого застосування добрив на родючість ґрунту, оптимізацію норм мінеральних добрив під пшеницю озиму та прогнозуванню її врожайності на чорноземі типовому Лівобережного Лісостепу України. Встановлено високу ефективність мінеральних добрив під пшеницю озиму на природному агрофоні. На агрофоні післядії гною ефективність мінеральних добрив знизилася майже вдвічі. Уміст білка в зерні пшениці озимої у контрольному варіанті природного агрофону становив 12,4 %, внесення азотних добрив підвищило його вміст до 13,7 %, а азотних та фосфорних добрив – до 14,1 %, що є максимальним. На агрофоні післядії гною вміст білка в зерні становив 12,9 %, що на 0,5 % більше ніж на природному агрофоні. Внесення азотних і фосфорних добрив підвищило його вміст до 14,2 %. Вміст клейковини в зерні пшениці становив 22,6 %, а за внесення азотних і фосфорних добрив підвищився її вміст до 25,0 %. Оптимальні норми мінеральних добрив під пшеницю озиму на природному агрофоні є N₅₇Р₁₀₃К₀, прогнозна врожайність – 6,46 т/га: 6,06 за рахунок родючості ґрунту, 0,40 т/га за рахунок мінеральних добрив. На агрофоні післядії гною оптимальними нормами під пшеницю озиму є N48Р87К0, прогнозна врожайність – 6,73 т/га: 6,56 т/га за рахунок родючості ґрунту й післядії гною, 0,17 т/га за рахунок мінеральних добрив.